Особливості кризи трирічного віку
Криза трирічного віку - це період «відділення» дитини від дорослого. Можна навіть назвати цей період часом становлення особистості дитини. Це, безумовно, важкий час для батьків, бо у цей період дитина може стати начебто некерованою, дуже примхливою, гостро конфліктувати з близькими. Але від того, як батьки поведуть себе, багато в чому буде залежати, яким виросте їхня дитина: пасивною або активною, наполегливою і незалежною або боязкою і невпевненою у собі. Особливо сильно криза 3 років проявляється в сім'ях, де дитина єдина.
Криза трьох років може початися вже з 2,5 років, а закінчитися в 3,5 – 4 роки. В окремих дітей вона є яскраво вираженою, в інших, навпаки, криза починається і завершується непомітно.
Головний зміст кожної вікової кризи — це формування новоутворень, тобто виникнення нового типу стосунків дитини з дорослими, зміна одного виду діяльності іншим. Для кризи трьох років, згідно з дослідженнями учених і психологів, найважливішим новоутворенням є виникнення нового відчуття «Я» та «Я сам».
Симптоми кризи 3-річного віку
Криза 3-річного віку характерізується наявністю певних симптомів. Психологи визначили декілька основних ознак, що сигналізують про наявність у дитини саме кризи трирічного віку.
· Упертість.
У кризовий період - це одна з найяскравіших рис характеру. Дитина упирається з приводу та просто так. Головним його прагненням в цей період є досягнення необхідного, а не бажаного. Якщо мама покликала дитину їсти, вона буде твердити: "Не піду", навіть якщо їй хочеться їсти.
Батьки, прагнучи виховати слухняну дитину, намагаються їй "піддати", наказують її, тиснуть на малюка. Така поведінка - далеко не кращий вихід з цієї ситуації. Дитина, намагаючись реабілітувати себе, буде провокувати ще більше таких ситуацій, намагаючись показати своє "Я".
· Негативізм.
Проявляється у прагненні малюка зробити все навпаки, навіть всупереч своїм бажанням. Іноді непослух дитини батьки сприймають як негативізм. Коли дитина не слухається батьків, вона діє так, як їй хочеться, задовольняючи своє бажання. При негативізмі вона йде наперекір навіть собі. Негативізм зазвичай з'являється лише з батьками та близькими людьми, чужих сторонніх людей дитина слухається, поводиться спокійно і поступливо.
Іноді негативізм дитини виглядає смішно: вона настільки сильно висловлює свою незгоду, що, показуючи на собаку, каже: "не собака", або ще щось подібне в цьому дусі.
· Норовистість.
Дитина починає висловлювати всілякі протести не тільки проти своїх бажань і волі батьків, але й проти звичайних дії,і проти існуючого укладу. Протестує вона проти прийнятих правил, не погоджується виконуватити зуби, митися).
· Свавілля.
Це прагнення виконувати самостійно всі дії та операції, незважаючи на те, що у дитини не вистачить умінь або сил їх виконати.
Дуже часто дитині забороняють робити основну масу операцій - цього робити не варто, нехай малюк переконається сам, що це йому ще не під силу.
· Знецінення.
Це характеризується тим, що дитина, ще вчора висловлювала прихильність і любов до батьків, близьких людей, а сьогодні починає обзивати їх різними нехорошими і лайливими словами. Улюблені іграшки їй теж перестають подобатися, вона їх починає обзивати, а іноді кидати, розбивати, рвати.
У період кризи поведінка малюка непередбачувана, імпульсивна і направлена в основному негативно. Дитина - це маленький руйнівник, який всіляко намагається керувати батьками, відстояти свою точку зору, він хоче, щоб його бажання виконували. З дитиною досить часто трапляються істерики і різкі зміни настрою.
Що робити батькам у період кризи 3 років
Дозволити дитині діяти самостійно, але контролювати. Причому контролювати потрібно не стільки дії самого малюка, скільки простір навколо нього. Ваша дитина хоче пролізти під столом? Нехай, тільки підставте руку, щоб вона не вдарилася. Хоче від вас відбігти - прослідкуйте, щоб вона не зникла з очей. Хоче їсти сама ложкою - нехай, простежте тільки, щоб поруч не було ножа. Подібне ставлення до дитини дозволить їй відчувати себе впевнено.
Часто спроби дитини бути самостійною дуже нервують батьків, простіше і швидше самим одягнути, нагодувати і умити. Але якщо ви не дозволите їй робити це зараз, то в майбутньому не нарікайте, що ваша дитина ледача і несамостійна.
Роздратування дорослих цілком природньо, це почуття можна зрозуміти. Адже, насправді дитина ще дуже небагато може зробити сама, вона незграбна, у неї багато чого не виходить. До того ж вона непослідовна у своїй поведінці: з одного боку, наполягає на своєму, з іншого - виявляється абсолютно безпорадною перед найпростішим завданням. Але ви повинні ставитися до цього спокійно, так як, відчувши ваше роздратування, дитина може випробувати почуття сорому від своєї недолугості і відмовитися від спроб бути самостійною. Нехай зробить так, як уміє, і не забудьте її похвалити! Абсолютно неприпустимі глузування й іронія. У такій ситуації дитина може вирішити, що краще залишатися маленькою і залежною, у всякому разі, маленьких і безпомічних не лають.
Хто має право забирати дитину з садка? Чи можуть батьки доручити це старшим дітям, і як у цьому випадку має діяти вихователь?
У Законі України «Про дошкільну освіту» вказано, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності. А заклад дошкільної освіти створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.
ХТО МОЖЕ ЗАБИРАТИ ДИТИНУ З САДКА ТА ШКОЛИ, ОКРІМ БАТЬКІВ?
У Сімейному кодексі (ч.2 ст.151) йде мова про те, що батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Тому, за потреби, дитину з навчального закладу можуть забирати інші особи.
Згідно з ч.2 ст. 6 Сімейного кодексу:
– діти до 14 років вважаються малолітніми;
Чи має право педагог давати дитині ліки
Бувають ситуації, що батьки привели дитину у школу чи дитсадок та просять педагога дати дитині пігулку чи сироп. Чи має право педагог відмовити у такому проханні і чому?
Хто має право забирати дитину з садка? Чи можуть батьки доручити це старшим дітям, і як у цьому випадку має діяти вихователь?
ХТО НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДИТИНУ?
У Законі України «Про дошкільну освіту» вказано, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності. А заклад дошкільної освіти створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.
У Законі України «Про дошкільну освіту» вказано, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності. А заклад дошкільної освіти створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.
Отже, відповідальність за безпеку дитини під час її перебування у навчальному закладі несе сам заклад.
ХТО МОЖЕ ЗАБИРАТИ ДИТИНУ З САДКА ТА ШКОЛИ, ОКРІМ БАТЬКІВ?
У Сімейному кодексі (ч.2 ст.151) йде мова про те, що батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Тому, за потреби, дитину з навчального закладу можуть забирати інші особи.
У Сімейному кодексі (ч.2 ст.151) йде мова про те, що батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Тому, за потреби, дитину з навчального закладу можуть забирати інші особи.
У цьому випадку батьки мають написати на ім’я завідувача відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з дошкільного навчального закладу. На підставі цієї заяви керівник навчального закладу дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з ДНЗ забирали інші особи.
ЧИ МОЖУТЬ ДИТИНУ ЗАБИРАТИ СТАРШІ БРАТ ЧИ СЕСТРА?
Згідно з ч.2 ст. 6 Сімейного кодексу:
– діти до 14 років вважаються малолітніми;
– діти від 14 до 18 років вважаються неповнолітніми та мають НЕПОВНУ цивільну дієздатність.
Цивільна дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
У вихованні своїх молодших сестер та братів мають право брати участь ТІЛЬКИ ПОВНОЛІТНІ ОСОБИ (ст. 259 Сімейного кодексу).
Отже, вихователь не має права відпустити дитину зі старшим братом чи сестрою, якщо вони неповнолітні. Забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття.
Чи має право педагог давати дитині ліки
на прохання батьків?
Сильні та слабкі сторони кроксів:думка ортопедів
Фото: Depositphotos
Фото: Depositphotos
Авторські ігри і вправи по темі:
«Ігри з піском для розвитку математичних здібностей дитини»
Дидактичний вправа «ДОЙДИ ПО ДОРІЖЦІ».
Мета: учити орієнтуватися на площині; розвивати вміння дослухати до кінця завдання; розвивати дрібну моторику рук; вчити ставити завдання один одному.
Матеріал: пісочниця з піском, дрібні іграшки, маленькі предмети (гудзики, камінчики, кісточки).
Хід гри:
1 варіант.
На піску лежить сіточка, в ній в деяких квартирах стоять маленькі іграшки. Вихователь пропонує знайти потрібну іграшку (починаємо з першого нижнього квадрата) - п'ять кроків вгору, три кроки вправо і т.д. Так дитина доходить до іграшки, яку задумав дорослий. Далі дитина задумує і дає вказівки дорослого (іншій дитині).
2 варіант.
Одна дитина закриває очі, інший в якому-небудь квадраті в пісок зариває щось цікаве (ґудзик) і так само керує діями іншої дитини. Якщо завдання виконано правильно, дитина знайде в піску захований сюрприз.
Дидактичний вправа: «ДОРІЖКА З РАХУНКОВИХ ПАЛИЧОК».
Мета: учити орієнтуватися на площині; розвивати вміння дослухати до кінця завдання; розвивати дрібну моторику рук, шляхом взаємодії пальчиків з піском, рахунковими паличками і дрібними іграшками.
Матеріал: пісочниця з піском, лічильні палички, дрібні іграшки.
Хід гри:
Діти один одному вказують напрямок руху - 2 палички вгору, 3 вправо, 1 вниз, 1 вправо - тут живе котик; 2-вгору, 3 наліво, 3 вгору - тут живе вовк; 2 вгору, 2 праворуч, 1 вгору, 3 наліво, 1 наверх - тут живе білка. Починати рух завжди потрібно з зазначеного місця (початку шляху) - від камінчика.
Дидактичний вправа: «ВГАДАЙ, ДЕ ЗАХОВАНО?»
Мета: продовжувати вчити дітей орієнтуватися на площині, розвивати вміння бачити кути і середину пісочниці, повторювати назви геометричних фігур і їх колір.
Матеріал: дрібні іграшки, ґудзики, камінці, кольорові рамки.
Хід гри:
1 варіант. У дітей дрібні іграшки. Вихователь пропонує поставити свою іграшку на будь-який кут, середину або на будь-яку сторону пісочниці.
В: Маша, де стоїть твоя іграшка? (в середині)
В: слухай уважно, куди піде твій ведмедик - нижній правий кут. Поглянь очима, з ким він там зустрітися? (з левеням), молодець, покажи йому дорогу - дитина бере іграшку і «йде».
Вихователь пропонує дитині самому придумати, куди піде іграшка. Дорослий слідкує за мовленням дитини - відповідає повною відповіддю, правильно визначає місце іграшки.
2 варіант. У дітей різнокольорові гудзики або інші предмети, одна дитина закриває очі, інший ховає гудзик в піску. Коли дитина відкриває очі, йому кажуть: я сховав гудзик в квадрат у верхньому лівому кутку, вгадай, де заховано? Інший дитина шукає. Або вихователь каже: в правий нижній квадрат потрібно покласти всі трикутні гудзики. (Всі, у кого такі гудзики, кладуть їх у вказане місце). У нижній лівий кут - всі жовті гудзики, у верхній лівий кут - все з вушком, у верхній правий кут - всі маленькі. Далі вважаємо, в якому кутку, скільки ґудзиків, де або більше (менше).
ПІСОЧНИЙ ТЕЛЕГРАФ.
Мета: доставити дітям тактильне задоволення, навчати перекладу тактильних відчуттів в знаки.
Матеріал: пісочниця з піском.
Хід гри.
Діти шикуються в колону в потилицю один одному.
Дорослий, ведучий гри, «малює» пальцем на спині останнього дитини геометричну фігуру - пряму лінію, кут, коло, прямокутник, трикутник та ін. Той, хто отримав «повідомлення», повинен передати його наступному гравцеві точно таким же способом - намалювати фігуру пальцем на спині сусіда. Останній одержувач повідомлення відтворює форму паличкою на піску. Після цього він стає в кінець колони, і гра повторюється.
Можна поділити дітей на дві команди. Тоді дорослий посилає «повідомлення» то однієї, то іншої команди і стежить, щоб телеграми були передані без помилок. В цьому випадку гра набуває елементи змагання.
Коли діти освоять «читання» і «передачу по телеграфу» інформації про фігури, можна перейти до малювання цифр і букв. При цьому необов'язково, щоб діти вже знали всі букви. Достатньо, щоб вони вміли повторити за дорослим руху. Потім, коли знак з'явиться на піску, ведучий може повідомити назва літери.
Найскладнішим варіантом є варіант, коли в результаті передачі знаків повинно з'явитися ціле слово з трьох-чотирьох букв: мама, тато, цибулю, сук, кіт, сом, рот, корм і т.п.
Дидактичний вправа «ВЕСЕЛІ РОЗКОПКИ».
Мета: активізувати соціально - емоційний досвід дітей шляхом розширення їх уявлень про навколишній світ; розвиток тактильно - кинестетической чутливості і дрібної моторики рук.
Матеріал: пісочниця з піском, дрібні іграшки, кисті для розкопок, совочки.
Хід гри:
Вихователь заздалегідь ховає в піску потрібний матеріал - напівзруйнований замок з кубиків, тварин, цифри, геометричні фігури і т.д. діти відкопують, що заховано в піску. Копати треба дуже обережно, знімаючи пісок тонкими пластами, ні в якому разі не заглиблюючись, не викопуючи ями. Якщо лопатка наткнеться на якийсь предмет в піску, її потрібно терміново змінити на велику пензлик і далі працювати вже тільки пензликами, обережно звільняючи поверхні знахідки. У процесі гри діти отримують знання про навколишній світ, вчаться фантазувати і висувати свої гіпотези (якщо це замок, тварини, інопланетяни, яйця тощо), закріплюють знання про цифрах, буквах, рахунку предметів і т.д.
Дидактичний вправа «ВЕРТИКАЛЬ - ГОРИЗОНТАЛЬ».
Мета: вчити дітей орієнтуватися на площині, знаходити вертикаль, горизонталь і діагональ.
Матеріал: пісочниця з піском, дрібні предмети (камінці, пензлики) і маленькі іграшки.
Хід гри:
Для того щоб побачити горизонтальну лінію - зрушуємо пісок на нижню або верхню частину пісочниці. Якщо пісок нагорі - це земля і там живуть сухопутні тварини, ростуть дерева (всі ці іграшки ставимо в пісок), а на нижній частині пісочниці вийшло море, де живуть водоплавующие тварини, на дні можуть лежати камінчики, черепашки і трохи піску. Якщо пісок на нижній частині пісочниці - це теж земля, але верхня частина - це небо і ставимо туди іграшки, які можуть літати птахи, літаки тощо) В процесі гри закріплюємо знання дітей про місце перебування тварин - ліс, пустеля, джунглі; повторюємо назви тварин; вважаємо, порівнюємо кількість іграшок.
Для того, щоб побачити вертикальну лінію - кладемо на пісок дві долоньки. У двох долоньок буде 2 однакових будиночка і, щоб вони не сварилися, розділимо пісочницю навпіл. Ліва долоня вибирає іграшки для свого будиночка, а права - для свого. В інший раз, поставимо ялинки до верхнього борту пісочниці, а лялечку - до нижнього, і попросимо дитини побудувати доріжку в ліс так, щоб вийшла вертикальна лінія.
Діагональ можна побудувати з різного матеріалу - з одного куточка пісочниці в інший. Можна дати завдання дитині викласти доріжку з 7 червоних ґудзиків, 4 синіх, 5 великих, 8 круглих і т.д. так закріпимо назву кольору, форми і величини предметів.
В процесі такої гри розвиваємо мова, закріплюємо знання про навколишній світ, розвиваємо увагу і мислення.
Дидактичний вправа «ЗНАЙДИ ЦИФРУ».
Мета: розвиток дрібної моторики рук; розвиток уваги і терпіння; продовжувати ділити числа на парні і непарні.
Матеріал: пісочниця з піском, двосторонні цифри (сині - непарні, червоні - парні), дрібні іграшки.
Хід гри.
В піску закопані цифри. Дитина «запускає» в пісок руки і шукає цифру.
В: подивися, яка ця цифра? Перевір, чи правильно вона у тебе лежить?
(восп. стежить, щоб цифри лежали не в дзеркальному відображенні)
В: подивися, у тебе цифра синього (червоного) кольору. Це говорить про те, що цифра непарна (парна).
Вихователь на камушках пояснює, що значить парна або непарна цифра. Щоб добре запам'ятати цифру можна змалювати її пальцем навколо по піску, «пройти» навколо пальчиками або поруч викласти таку ж цифру кісточками, паличками і т.д.
Далі дитина шукає наступну цифру і знову пояснюється на дрібних предметах чіт і лишку. Коли дитина це запам'ятає, він просто говорить : « Це цифра 5, вона непарна, тому синього кольору».
Завдання можна ускладнити, якщо запропонувати викласти на піску більше або менше предметів, ніж знайдена цифра.
Щоб було цікаво, можна закопати в пісок і інші маленькі предмети, але треба знайти цифри.
Шукати можна руками або розкопуючи обережно совочком, пензлем.
Дидактична гра «ВІЗЕРУНОК У ГЕОМЕТРИЧНІЙ ФІГУРІ».
Мета: орієнтування на площині, розвивати вміння бачити кути і середину фігури, розвивати уяву та фантазію, вміння підбирати різний матеріал, розвиток дрібної моторики рук.
Матеріал: пісочниця, рамки геом. фігур, камінчики, гудзики, черепашки і т.д.
Хід гри:
Діти вибирають рамку геометричної фігури, природний або непридатний матеріал і складають візерунок на піску. При цьому повторюємо - де біля фігури кути і скільки їх, де сторони і скільки їх, де середина. Для того, щоб візерунок вийшов красивим, потрібно вважати і викладати однакову кількість предметів, наприклад по сторонах, однакові предмети за величиною по кутах, компонувати за кольором і т.д.
РІШЕННЯ ЛОГІЧНИХ ЗАВДАНЬ.
Мета: вчити дітей знаходити за описом місцезнаходження іграшки, повторювати назву кольору і геометричної фігури.
Матеріал: кольорові рамки з геометричних фігур, дрібні іграшки.
Хід гри;
Вихователь пропонує дітям вгадати, куди захована іграшка: не в жовтому квадраті, не в червоному, а між зеленим і червоним; не в першому, не в третьому, не в червоному і т.д.
Мишка їде не в перший і не в останньому вагоні.
Курча не у середньому і не в останньому вагоні.
У яких вагонах їдуть мишка і курча?
Бабка сидить на квітці і не на листку.
Коник сидить не на грибку і не на квітці.
Сонечко сидить не на листку і не на грибку.
Хто на чому сидить? (краще все намалювати)
У трьох тарілках лежать різні фрукти.
Банани лежать не в синій і не в помаранчевій тарілці.
Апельсини не в синій і в рожевій тарілці.
У якій тарілці лежать сливи?
Дидактична гра «БУДИНОЧОК ДЛЯ ДРУЗІВ».
Мета: орієнтування на площині, вміння знайти або описати де живе звір, використовуючи в мові поняття поверх і квартира.
Матеріал: будиночок для гри в піску, дрібні іграшки.
Хід гри:
1 варіант. Вихователь пропонує дітям розмістити свої іграшки по квартирах в будиночку. У кожної іграшки свою адресу - у синьому квадраті жовтий круг, в коричневому квадраті жовтий прямокутник і т.д.
2 варіант. Вихователь говорить: 2 поверх, 3 квартира. Дитина знаходить цю квартиру і відповідає: моя адреса в жовтому квадраті зелений прямокутник.
3 варіант. Всі іграшки ставляться по квартирах. Вихователь говорить: той, хто живе в квартирі синій квадрат рожевий трикутник, йде гуляти. Дитина з цим адресою забирає іграшку.
Дидактичний вправа «ДОМАЛЮЙ ФІГУРУ».
Мета: закріплювати назви геометричних фігур; закріплювати назви кольору фігур; розвивати уяву дитини; розвивати дрібну моторику рук.
Матеріал: геометричні фігури - круг, квадрат, прямокутник, трикутник, овал, трапеція, різного кольору і різної величини.
Хід гри:
В: діти, подивіться, сьогодні я приготувала для вас «Чудесний мішечок», а в ньому....давайте подивимося, що там лежить?
Діти по одному запускають руку в мішок, дістають по одній геометричній фігурі і відповідають на питання:
- Що за геометрична фігура в тебе в руці?
- Якого кольору?
- Подивися, на які предмети у групі схожа ця фігура?
- Якщо з'єднати Евину і твою фігуру, що вийде?
У: давайте підійдемо до пісочниці. Я покладу на пісок квадрат і пальчиком або паличкою дорисую до нього трикутник - у мене вийшов будинок. Подумайте, що ви можете домалювати до вашій фігурі і намалюйте.
Діти виконують завдання, дістають іншу фігуру і малюють інший малюнок.
Далі, у самостійній грі, діти беруть геометричні фігури за своїм вибором.
Взято з: http://vihovateli.com.ua/cons/724-avtorskie-igry-i-uprazhneniya-po-teme-igry-s-peskom-dlya-razvitiya-matematicheskikh-sposobnostej-rebjonka.html
Дорослий, ведучий гри, «малює» пальцем на спині останнього дитини геометричну фігуру - пряму лінію, кут, коло, прямокутник, трикутник та ін. Той, хто отримав «повідомлення», повинен передати його наступному гравцеві точно таким же способом - намалювати фігуру пальцем на спині сусіда. Останній одержувач повідомлення відтворює форму паличкою на піску. Після цього він стає в кінець колони, і гра повторюється.
Найскладнішим варіантом є варіант, коли в результаті передачі знаків повинно з'явитися ціле слово з трьох-чотирьох букв: мама, тато, цибулю, сук, кіт, сом, рот, корм і т.п.
Курча не у середньому і не в останньому вагоні.
У яких вагонах їдуть мишка і курча?
Коник сидить не на грибку і не на квітці.
Сонечко сидить не на листку і не на грибку.
Банани лежать не в синій і не в помаранчевій тарілці.
Апельсини не в синій і в рожевій тарілці.
У якій тарілці лежать сливи?
Консультація для батьків на тему:
«Роль батьків у вихованні дитини»
Не всі сім’ї повного мірою реалізують усі можливості впливу на дитину. Причини можуть бути різні: одні сім’ї не хочуть виховувати дитину, інші - не вміють цього робити, є й такі, що розуміють, для чого це потрібно робити, однак не роблять. В усіх випадках сім’ї потрібна кваліфікована допомога дошкільного закладу.
Нині необхідність дошкільного виховання не викликає жодних сумнівів. Упродовж останніх років до дошкільних закладів висунуто високі вимоги.
Багато років поспіль наша держава всіляко підкреслювала соціальну функцію дошкільного виховання - звільнення жінки-матері для участі в суспільному виробництві.
При оцінюванні роботи дошкільного закладу як важливий показник фігурують відомості про захворювання дітей, кількість пропущених ними днів (отже, вимушеної непрацездатності матері).
Зростання впливу освіти, що спостерігається в багатьох країнах світу, зокрема й у нашій країні, змінило ставлення до дитячих садків. На перше місце виходять педагогічні функції дошкільного закладу: як виховують, чого навчають, наскільки успішно готують до школи.
Щоб ефективно виконувати педагогічні функції, дошкільний заклад має переглянути зміст і поліпшити якість освітньої роботи з дітьми, посилити вплив на кожну дитину. Це зумовлює потребу дошкільного закладу вбачати в сім’ї союзника, однодумця щодо виховання дитини.
Слід зауважити, що педагоги дошкільних закладів не завжди усвідомлюють можливість і необхідність співробітництва з сім’єю. Молоді спеціалісти нерідко вважають, що їх навчили, як розуміти дитину, як її вчити, виховувати і недооцінюють ролі батьків, що не важливо, коли батьки виховують не зовсім правильно і бачать дитину набагато менше часу, ніж вихователь у садочку.
Часто так і батьки думають, що знають свою дитину краще, ніж інші, розуміють її, а отже, і виховують самі, а в дитячому садку дитина ціла і неушкоджена, під наглядом дорослого, і цього досить.
Таким чином, є дві сили, дуже близькі дитині дошкільного віку - батьки й педагоги, які намагаються виховувати автономно, незалежно одна від одної, що не сприяє ефективному вихованню.
У вихованні маленької дитини є чимало заходів, метою яких є формування позитивних звичок, навичок поведінки, раціональних способів діяльності.Усе це можливо, якщо дорослі домовлятимуться про єдність вимог, спільність методів впливу та способів навчання в дитячому садку й родинному колі.
Слід також ураховувати, для вирішення яких завдань виховання може бути сильнішим дитячий садок чи сім’я, і відповідно, який тягар має взяти на себе інша сторона. Наприклад, в емоційному, статевому вихованні, у залученні дитини до спорту можливості сім’ї значно більші, ніж можливості дитячого садка. Однак дитячий садок кваліфіковано здійснює навчання, забезпечує розвиток творчих здібностей тощо.
Отже, в основу взаємодії сучасного дошкільного закладу та сім’ї має бути покладено співробітництво.Повноцінним може бути тільки те виховання, яке починається від колиски. Дошкільне виховання, що починається з родинного, а далі доповнюється суспільним є вирішальним у прилученні дитини до скарбниці духовної культури народу, її соціалізації.
Саме в родинному вихованні в дошкільні роки у дитини закладаються основи моралі, правильної поведінки, активності, ініціативності, творчого ставлення до дійсності чи навпаки - пасивності, байдужості, нігілізму, індиферентності
.Родинне виховання і виховання в дошкільній установі реально існували як дві самостійні ланки, хоч у програмах дитячого садка і в методичній літературі наголошувалось на необхідності взаємозв’язку дитячого садка і сім’ї. Насправді це були дві системи, які зрідка взаємодіяли.
У сім’ї зміст, методи, фор,ли виховання дітей залежать від загальної культури батьків. Найпростіше сімейне виховання має довільний характер, здійснюється без чіткої системи, фрагментарно і доволі стихійно.За таких умов загальний розвиток і ступінь вихованості дітей дуже різний. В одних сім’ях малята ростуть добрими, привітними, довірливими, активними, виявляють інтерес до гри, книжок, мистецтва, в інших - батьки не дуже дбають про загальний розвиток дитини, але велику увагу приділяють її дисциплінованості, слухняності. Є сім’ї, де вихованню дитини не надають значення взагалі.
Дитячий дошкільний заклад - обов’язкова ланка загальної системи освіти. Процес виховання і навчання у ньому здійснюється відповідно до програми, укладеної фахівцями (фізіологами, психологами, лікарями, педагогами, методистами) й ухваленої Міністерством освіти і науки України.Програма набуває чинності державного документа.
За твердженнями спеціалістів, у дошкільних закладах достатньо розвинені й виховані діти ті, в родинах яких з особливою увагою ставляться до виховання. Найбільше труднощів викликають у вихователя діти, батьки яких не приділяють належної уваги їх вихованню.
Отже, навіть обов’язкова програма з чітко організованим процесом виховання не позбавляє дошкільного закладу залежності від родини: якщо батьки дбають про дитину, то й дитячий садок сприяє її збагаченню, розвитку; якщо сім’я не займається вихованням чи створює для дитини важкі умови, то дитячий садок не завжди в змозі допомогти.
Упродовж тривалого часу склалось так, що дитячий садок, підпорядковуючись лише адміністративним органам, був незалежним від сім’ї. Від неї майже не залежало, в який садок потрапить дитина, які вимоги висуватимуться до неї, який розпорядок закладу, кваліфікація вихователів тощо.
Нині ситуація змінюється, відкриваються дитячі садки, які більше зважають на потреби сім’ї і щодо встановлення розпорядку, і щодо змісту роботи. Сім’я має можливість вибирати дитячий садок і вихователя, розраховуючи на співпрацю у вихованні дитини.
Психологи і педагоги наголошують:
1. Особливістю сімейного виховання є його виразний емоційний характер, що ґрунтується на родинних почуттях, виявляється у глибокій любові до дітей, та взаємних почуттях дітей і батьків.
У вихованні дітей раннього і дошкільного віку вирішальне значення мають родинні емоційні зв’язки, насамперед матері і дитини, оскільки коло людей, з якими спілкується дитина, доволі обмежене, навіть якщо дитина відвідує дошкільний заклад.
2. Основною умовою розвитку особистості є включення дитини в стосунки і спілкування з людьми.
У концепції дошкільного виховання в Україні подано такі тези про взаємодію сім’ї і дошкільної установи:
- сім’я і дитячий садок у хронологічному порядку пов’язані принципами наступності. Вони повинні забезпечувати безпосередність навчання і виховання дітей .У дослідженнях деяких педагогів стверджується, що у практиці суспільного і сімейного виховання переважає принцип не наступності, а паралелізму, тобто сім’я вирішує свої завдання, а дошкільний заклад - свої. За таких умов освітня підготовка дітей не матиме відчутних результатів;
- сім’я - це найприродніша школа соціалізації дитини в суспільстві. Через сім’ю дитина набуває різного досвіду. Концепція спрямовує на те, щоб мета і зміст суспільного виховання не відрізнялись від мети і змісту родинного виховання;
- адаптаційний період «дитина - сім’я - дитячий садок» розширити на більш тривалий час;
- головна мета дошкільного виховання - всебічне виховання дитини, що охоплює розвиток естетичних, розумових, моральних, мовних здібностей малюка.
Практика свідчить, що українське дошкілля загалом, здійснює ті завдання, від яких залежить підготовка дітей до навчання у школі.
Таким чином, формулюємо висновок, що на сучасному етапі розвитку суспільства дошкільний заклад і сім’я мають працювати в умовах співробітництва, і дитячий садок повинен бути ініціатором таких змін, оскільки цього вимагає час. Тож перед дошкільною установою сьогодні поставлено низку завдань:
1) зміна соціальної орієнтації на основного замовника дитячого садка, якому дошкільний заклад має бути підзвітний;
2) усвідомлення вихователями дошкільних закладів того, що дітей їм довіряє сім’я, отже, потрібно зберегти здоров’я дитини і забезпечити належні умови для її розвитку;
3) приймаючи дитину до групи, вихователь має докладно ознайомитися зі змістом, характером і напрямами виховання в сім’ї, щоб забезпечити адекватні умови для тісного контакту педагога з вихованцем, педагога з батьками.
4) У сім’ї формується характер дитини, її особистісні риси, зокрема закладаються основи національної свідомості, відбувається становлення особистості загалом. В.Сухомлинський зауважував, що «...сім’я - це повноводна річка, водами якої живиться держава». У сім’ї шліфуються найтонші риси людини-громадянина, людини-трудівника, людини - культурної особистості.
Немає коментарів:
Дописати коментар